Коли Аллах сотворив світ і, закінчивши цю дуже відповідальну роботу, ліг відпочити, на землі настала блаженна весна. Зазеленіли дерева, почали розпускатися бруньки, з'явилися квіти.
Тоді потяглося до райських квітучих садів усе живе і зчинився великий гармидер. Той те хапає, той інше тягне, сваряться між собою, лаються. Одним словом, ніякого порядку.
Не витримав Аллах, встав із свого ложа, де відпочивав, і почав давати лад усьому. Першим ділом покликав він всіх до себе і сказав так:
– Нерозумні діти мої! Ви перепсуєте всі сади. Наказую кожному з вас обрати собі якусь одну рослину, щоб потім тільки нею і користуватися. Подумайте гарненько, підходьте до мене і просіть.
Що тут було після слів Аллаха! Всяка жива твар заметушилась, захвилювалась, як би не прогадати. Той просить вишню, той яблуню, той персик, той абрикос.
Підійшов до Аллаха і Шайтан.
– І ти тут? – спитав Аллах.
– І я тут,– відповів нечистий, скосивши хитре око.
– Подумав?
– Подумав.
– І що ж ти вибрав?
– Кизил.
– Кизил? Чому кизил?
– Так, – не хотів сказати правду Шайтан.
– Добре, бери кизил,– дозволив Аллах.
Весело застрибав Шайтан, закрутив хвостом на радощах. Ще б пак, він так ловко перехитрив усіх, випросивши для себе кизил.
Кизил першим з усіх дерев зацвів, значить, першим дасть урожай. А перша ягода – найдорожча ягода.
Повезе Шайтан свій кизил на базар, продасть втридорога, грошей багато загребе. Багатішим за всіх буде.
Настало літо, почали дозрівати плоди – вишні і черешні, яблука і груші, персики і абрикоси.
А кизил все зрів, залишався зеленим і твердим.
Сидить Шайтан під деревом, скребе потилицю, лютує:
– Та дозрівай швидше, шайтанова ягода!
Не зріє кизил. Тоді почав Шайтан дути на ягоди, і стали вони червоними-червоними, як полум’я. Але, як і досі, були твердими і кислими.
– Ну, як твій кизил? – питали Шайтана люди.
– Погань, а не ягода, беріть її краще собі,– відповів Шайтан і плюнув з досади, аж кизил почорнів.
Пізньої осені, коли врожай в садах вже зібрали, люди прийшли в ліс по кизил. Збираючи чорні, але солодкі, смачні ягоди, вони сміялися з Шайтана:
– Прогадав Шайтан!
– Маху дав Шайтан!
– Сам себе перехитрив, бісова душа.
А Шайтан тим часом скаженів від люті і думав, як би помститися людям, щоб вони запам’ятали цей кизил раз і назавжди. І придумав.
Другої осені Шайтан зробив так, що кизилу вродило вдвічі більше. І щоб він достиг, треба було вдвічі більше сонячного тепла.
Зраділи люди рясному врожаєві кизила, не підозріваючи, що це витівка шайтана.
А сонце, віддавши за літо все тепло, не змогло вже зігріти землю. І настала така сувора зима, що позамерзали сади і самі люди ледве живими лишились.
Відтоді існує прикмета: коли врожай на кизил – буде холодна зима.