У мiстi Фiвах жила дочка рiчкового бога Асопа, Антiопа. Їi полюбив Зевс-громовержець. В Антiопи народилися два сини-близнята. Їх назвала вона Зет i Амфiон. Боючись гнiву батька свого за те, що вона таємно одружилася з Зевсом, Антiопа поклала своїх маленьких синiв у кошик i вiднесла їх у гори. Антiопа була певна, що Зевс не дасть загинути своїм синам. Справдi, Зевс подбав про своїх синiв. Вiн послав до того мiсця, де лежали Зет i Амфiон, пастуха. Пастух знайшов маленьких синiв Зевса i Антiопи, взяв до себе додому i виховав iх. Так i росли брати в домi пастуха. Вже в дитинствi Зет i Амфiон рiзнилися вдачею один вiд одного: Зет був сильним хлопчиком, рано почав вiн допомагати пастуховi пасти стада, Амфiон же мав лагiдну, привiтну вдачу, нiщо не вабило його так, як музика. Коли ж обидва брати виросли, Зет став могутнiм воїном i вiдважним мисливцем. Нiхто не перевершував його силою i спритнiстю, його радував тiльки брязкiт зброї пiд час бою i полювання на диких звiрiв. Амфiону ж, улюбленцевi бога Аполлона, одне лише давало радiсть – гра на золотострунній кiфарi, яку подарував йому сам срiбнолукий син Латони Аполлон. Амфiон так чудово грав на кiфарi, що зворушував своєю грою навiть дерева i скелi.
Як i ранiш, жили юнаки у пастуха, не знаючи, хто їх батько i мати. А мати їх Антiопа томилась у цей час пiд владою суворого царя Фiв Лiка i дружини його Дiрки. Закована в тяжкi кайдани, замкнена була Антiопа в темницю, в яку не проникав промiнь сонця, але Зевс визволив її. Спали з неi самi собою кайдани, вiдiмкнулися дверi темницi, вона втекла в гори i заховалася в хатинi того пастуха, який виховав її синiв.
Тiльки-но прийняв її пiд свій захист пастух, як з’явилася i до нього жорстока Дiрка; вона з iншими фiванками справляла в горах веселе свято Дiонiса. Блукаючи по горах, у вiнку з плюща i з тирсом у руках, вона прийшла випадково до хатини пастуха. Побачила Дiрка Антiопу, i вся ненависть до неi спалахнула нестримно в серцi жорстокої царицi.
Вона вирiшила згубити нещасну Антiопу. Дiрка покликала Зета i Амфiона, обмовила Антiопу i переконала юнакiв прив’язати невинну дочку Асопа до рогiв дикого бика, щоб вiн розiрвав її. Зет i Амфiон уже готовi були послухатись Дiрки; вони піймали бика i схопили Антiопу, але тут, на щастя Антiопи, прийшов пастух. Побачивши, що хочуть власнi сини прив’язати Антiопу до рогiв розлютованого бика, пастух вигукнув:
– Нещаснi, який жахливий злочин хочете ви вчинити! Ви хочете, самi не знаючи, що робите, вiддати на страшну смерть вашу рiдну матiр. Адже це ваша мати.
Вжахнулися Зет i Амфiон, коли зрозумiли, який страшний злочин могли вони вчинити з вини жорстокої Дiрки. В гнiвi схопили вони Дiрку, яка обмовила iхню матiр, i прив’язали її до рогiв дикого бика, кажучи:
– Загинь же сама тiею смертю, на яку ти прирекла нашу матiр! Хай буде ця смерть твоею заслуженою карою i за жорстокiсть, i за обмову!
Тяжкою смертю загинула Дiрка. Помстилися за матiр Зет i Амфiон i Лiковi; вони вбили його i заволодiли владою над Фiвами.
Ставши царями Фiв, вирiшили брати укрiпити своє мiсто. Тiльки висока Кадмея, фортеця Фiв, побудована Кадмом, була захищена мурами, а решта мiста була беззахисна. Брати самi збудували стiну навколо Фiв. Яка рiзна була їх праця! Могутній, як титан, Зет носив величезнi брили каменю, напружуючи всi свої сили, i нагромаджував їх одна на одну. Амфiон же не носив камiнних брил; покiрнi звуку його золотострунної кiфари, самi рухались каменi i складалися у високий незламний мур. Далеко розійшлася слава про великих героїв Зета i Амфiона, їх знали навiть далеко за межами Греції. Сам Тантал, улюбленець богiв, вiддав Амфiоновi в дружини дочку свою Нiобу. Зет одружився з Аєдоною, дочкою царя Ефеса, Пандарея. Нiоба i Аєдона i накликали нещастя на дiм синiв Антiопи.