Ото засіяв Адам, запрігся в борону та й волочить. І так-то йому тяжко тую борону тягнути, а чорт іззаду сидить на бороні та й сміється…
І поглянув Господь та й каже до свого ангела:
– Бачиш, – каже, – того чорта на Адамовій бороні?
– Бачу, – каже.
– Піди ж, – каже, – та зроби з того чорта коняку для Адама!
Ото ангел і пішов, та як закинув на чорта оброть, то так з него і сталася коняка.
Тогді ангел і каже до Адама:
– Розпрягайся, чоловіче, та запрягай коня! Господь дає тобі худобину!
Ото з тої коняки і почалися наші коні.