Недовго залишався Персей пiсля цiеi кривавої битви в царствi Кефея. Узявши з собою прекрасну Андромеду, вiн повернувся на Серiф до царя Полiдекта. Персей застав свою матiр Данаю у великому горi. Рятуючись вiд Полiдекта, їй довелося шукати захисту в храмi Зевса. Не смiла вона й на мить покинути храм. Розгнiваний Персей прийшов до палацу Полiдекта i застав його з друзями за розкiшним бенкетом. Полiдект не чекав, що Персей повернеться, вiн був певний, що герой загинув у боротьбi з горгонами. Здивувався цар Серiфу, побачивши перед собою Персея, а той спокійно сказав царевi:
– Твій наказ виконано, я принiс тобi голову Медузи. Полiдект не повiрив, що Персей вчинив такий великий подвиг. Вiн почав глузувати з богорiвного героя i назвав його брехуном. Глузували з Персея i друзi Полiдекта. Гнiв закипiв у грудях Персея, вiн не мiг простити образи.
Грiзно блиснувши очима, Персей вийняв голову Медузи i вигукнув:
– Якщо ти не вiриш, Полiдекте, то ось тобi доказ!
Полiдект глянув на голову горгони i враз обернувся в камiнь. Цiеi ж долi зазнали й друзi царя, якi бенкетували з ним.