Зевс-громовержець кохав прекрасну Семелу, дочку фiванського царя Кадма. Одного разу вiн обiцяв їй виконати будь-яку її просьбу, яка б вона не була, i заприсягся їй в цьому незламною клятвою богiв, священними водами пiдземної рiки Стiксу. Але зненавидiла Семелу велика богиня Гера i захотiла її згубити. Вона сказала Семелi:
– Проси Зевса з’явитися тобi в усїй величi бога-громовержця, царя Олiмпу. Якщо вiн тебе справдi любить, то не вiдмовить у цїй просьбi.
Переконала Гера Семелу, i та попросила Зевса виконати саме цю просьбу. Зевс же не мiг нi в чому вiдмовити Семелi, адже вiн клявся водами Стiксу. Громовержець з’явився їй в усїй величi царя богiв i людей, в усьому сяйвi своєї слави. Вогненна блискавка блищала в руках Зевса; удари грому потрясали палац Кадма. Спалахнуло все навколо вiд блискавки Зевса. Вогонь охопив палац, все кругом хиталося i валилося. Пройнята жахом, упала Семела на землю, полум’я палило її. Вона бачила, що немає їй рятунку, що згубила її просьба, на яку намовила Гера.
І народився в умираючої Семели син Дiонiс, квола, нездатна до життя дитина. Здавалося, вiн теж приречений був на загибель у вогнi. Але хiба мiг загинути син великого Зевса? Із землi з усiх бокiв, немов вiд помаху чарiвного жезла, вирiс густий зелений плющ. Вiн прикрив вiд вогню своєю зеленню нещасну дитину i врятував її вiд смертi.
Зевс узяв врятованого сина, а через те що вiн був ще такий малий i кволий, що не мiг би жити, то зашив його Зевс собi у стегно. В тiлi батька свого, Зевса, Дiонiс змiцнiв i, змiцнiвши, вдруге народився зi стегна громовержця Зевса. Тодi цар богiв i людей покликав сина свого, бистрого посланця богiв, Гермеса, i наказав йому вiднести маленького Дiонiса до сестри Семели, Іно, та її чоловiка Атаманта, царя Орхомена, – вони мали виховати його.
Богиня Гера розгнiвалась на Іно й Атаманта за те, що вони взяли на виховання сина ненависної їй Семели, i вирiшила iх покарати. Наслала вона на Атамант божевiлля. В припадку божевiлля вбив Атамант свого сина Леарха. Ледве встигла втечею врятуватися вiд смертi Іно з другим сином, Мелiкертом. Чоловiк погнався за нею i вже наздоганяв її. Попереду крутий, скелястий морський берег, внизу шумить море, позаду настигає божевiльний чоловiк – порятунку нема в Іно. У вiдчаї кинулась вона разом iз сином у море з прибережних скель. Прийняли в морi Іно i Мелiкерта нереiди. Вихователька Дiонiса i її син були оберненi в морськi божества i живуть вони з того часу в морськїй безоднi.
А Дiонiса врятував вiд божевiльного Атаманта Гермес. Вiн перенiс його миттю в Нiсейську долину i там вiддав на виховання нiмфам. Дiонiс вирiс прекрасним, могутнiм богом вина, богом, який дає людям сили i радощi, богом, що дає родючiсть. Виховательки Дiонiса, нiмфи, були взятi Зевсом у нагороду на небо, i свiтять вони в темну зоряну нiч, пiд назвою Гiад, серед iнших сузiр’iв.