Серед почту Дiонiса часто можна було бачити i бога Пана. Коли народився великий Пан, то мати його нiмфа Дрiопа, глянувши на сина, з переляку кинулась тiкати. Вiн народився з цапиними ногами i рогами i з довгою бородою. Але батько його, Гермес, зрадiв народженню сина; вiн узяв його на руки i вiднiс на свiтлий Олiмп до богiв. Усi боги голосно радiли народженню Пана i смiялись, дивлячись на нього.
Бог Пан не залишився жити з богами на Олiмпi. Вiн пiшов у тiнистi лiси, в гори. Там пасе вiн стада, граючи на дзвiнкїй сопiлцi. Як тiльки почують нiмфи чудовi звуки сопiлки Пана, зараз же юрбами поспiшають вони до нього, оточують його, i незабаром веселий танок рухається по зеленїй вiдлюднїй долинi, пiд звуки музики Пана. Пан i сам любить брати участь у танцях нiмф. Коли Пан розвеселиться, тодi веселий шум зчиняється в лiсах по схилах гiр. Весело граються нiмфи i сатири разом з шумливим цапоногим Паном. Коли ж настає жаркий полудень, Пан iде в гущавину лiсу або в прохолодний грот i там вiдпочиває. Небезпечно турбувати тодi Пана; вiн запальний, вiн може в гнiвi наслати тяжкий гнiтючий сон, вiн може, несподiвано з’явившись, злякати подорожнього, який його потривожив. Нарештi, вiн може наслати i панiчний страх, такий жах, що людина прожогом кидається бiгти, не розбираючи дороги, через лiси, через гори, по краю безодень, не помiчаючи, що втеча щохвилини загрожує їй загибеллю. Траплялося, що Пан цiлим вїйськам вселяв такий страх i примушував їх чимдуж тiкати. Не слiд дратувати Пана, – коли скипить, вiн грiзний. Але якщо Пан не гнiвається, то милостивий вiн i добродушний. Багато благ посилає вiн пастухам. Береже i плекає стада грекiв великий Пан, веселий учасник танцiв несамовитих менад, частий супутник бога вина Дiонiса.
Пояснення до міфу: Бог Пан, хоч i був одним з найдавнiших богiв Грецїї, в гомерiвську епоху i пiзнiше, аж до II ст. до н. е., мав невелике значення. Вже те, що бог Пан зображався як напiвлюдина-напiвцап (пережиток тотемiзму), вказує на стародавнiсть цього бога. Спочатку Пан – бог лiсу, бог пастухiв, охоронець стад. Навiть в Аркадїї i в Аргосi, де Пана бiльше шанували, його не включили в число богiв-олiмпїйцiв. Але поступово бог Пан втрачає свїй первiсний характер i стає богом-покровителем усiеi природи.