То ще перед потопом було. Людей було мало, земля родила добре, не потребувала так тяжко працювати, як тепер.
Ще чоловіки то на полювання ідуть, то на риби, а жінки сидять дома. Нудно їм було. Та й одна зачала Бога просити:
– Господи, коби чоловік хоч якусь щипавку мав, щоби йому так не скучило!
Ну, то Пан Біг тото вислухав – певне ся в таку годину помолилася, досить що як на ню впали воші, блохи і всіляка гидь, то таки її на місці розточили.
А від неї розлізлися по усіх людях.