У царя Аргоса Акрiсiя, внука Лiнкея, була дочка Даная, яка славилася своєю неземною красою. Акрiсiю було провiщено оракулом, що вiн загине вiд руки сина Данаї. Щоб уникнути такої долi, Акрiсїй збудував глибоко пiд землею з бронзи i каменю просторi покої i там замкнув свою дочку Данаю, щоб нiхто не бачив її.
Але великий громовержець Зевс покохав її, проник у пiдземнi покої Данаї у виглядi золотого дощу, i стала дочка Акрiсiя дружиною Зевса. Вiд цього шлюбу народився у Данаї чудовий хлопчик. Мати назвала його Персеєм.
Недовго прожив маленький Персей iз своєю матiр’ю в пiдземних покоях. Одного разу Акрiсїй почув голос i веселий смiх маленького Персея. Вiн спустився до своєї дочки, щоб дiзнатися, чому чується в її покоях дитячий смiх. Акрiсїй здивувався, побачивши маленького чудового хлопчика. Як злякався вiн, довiдавшись, що це син Данаї i Зевса. Зараз же згадалось йому провiщення оракула. Знов довелося йому думати, як уникнути долi. Нарештi Акрiсїй звелiв зробити велику дерев’яну скриню, замкнув у неi Данаю i сина її Персея, забив скриню i наказав кинути в море.
Довго носилася скриня по бурхливих хвилях солоного моря. Загибель загрожувала Данаї i її синовi. Хвилi кидали скриню то в один, то в другий бiк, то високо здіймали її на своїх гребенях, то спускали в безодню моря. Нарештi вiчно шумливi хвилi пригнали скриню до острова Серiфу. В той час на березi ловив рибу рибалка Дiктiс. Вiн тiльки-но закинув у море сiтi. Заплуталась скриня в сiтях, i разом з ними Дiктiс витяг її на берег. Вiн вiдкрив скриню i, на своє здивування, побачив у ній надзвичайної краси жiнку i маленького чудового хлопчика. Дiктiс вiдвiв їх до свого брата, царя Серiфу, Полiдекта.
Вирiс при дворi царя Полiдекта Персей i став сильним, струнким юнаком. Як зоря, сяяв вiн серед юнакiв Серiфу своєю божественною красою, нiхто не був рiвний йому нi вродою, нi силою, нi вправнiстю, нi мужнiстю.