В основному викладено за трагедiею Есхiла «Благаючi захисту».
У сина Зевса та Іо, Епафа, був син Бел, а в Бела було два сини – Єгипт i Данай. Всiею країною, яку зрошує благодатний Нiл, володiе Єгипт, вiд нього країна ця дiстала й свою назву. Данай же правив у Лiвїї. Боги дали Єгипту п’ятдесят синiв, а Данаю п’ятдесят прекрасних дочок. Полонили своєю красою Данаїди синiв Єгипта, i захотiли вони одружитися з прекрасними дiвчатами, але вiдмовили їм Данай i Данаїди. Зiбрали сини Єгипта велике військо i пiшли війною на Даная. Перемогли Даная його племiнники, i довелося йому позбутися свого царства i втiкати. З допомогою богинi Афiни-Паллади збудував Данай перший п’ятдесятивесловий корабель i рушив на ньому зi своїми дочками у безбережне вiчно шумливе море.
Довго плив по морських хвилях корабель Даная i, нарештi, приплив до острова Родосу. Тут Данай зупинився; вiн вийшов з дочками на берег, заснував святилище своїй покровительцi богинi Афiнi i принiс їй багатi жертви. Данай не залишився на Родосi. Боячись переслiдування синiв Єгипта, вiн поплив з дочками своїми далi, до берегiв Греції, в Арголiду – батькiвщину його прародительки Іо. Сам Зевс охороняв корабель пiд час небезпечного плавання по безкрайому морю. Пiсля довгої дороги пристав корабель до благодатних берегiв Арголiди. Тут сподiвалися Данай i Данаїди знайти захист i рятунок вiд ненависного їм одруження з синами Єгипта.
Пiд виглядом благаючих захисту, з маслиновими гiлками в руках Данаїди зійшли на берег. Нiкого не було видно на березi. Нарештi вдалинi показалася хмара пилу. Швидко наближалася вона. Ось уже в хмарi пилу виблискують щити, шоломи i списи. Чується гуркiт колiс бойових колiсниць. Це наближається військо царя Арголiди, Пеласга, сина Палехтона. Сповiщений про прибуття корабля, Пеласг з’явився до берега моря зi своїм військом. Не ворога зустрiв вiн там, а старого Даная i п’ятдесят його прекрасних дочок. З гiлками в руках зустрiли вони його, благаючи захисту. Простягаючи до нього руки, з очима, повними слiз, благають його прекраснi дочки Даная допомогти їм проти гордих синiв Єгипта. Іменем Зевса, могутнього захисника благаючих, заклинають Данаїди Пеласга не видавати iх. Адже не чужi вони в Арголiдi – це батькiвщина їх прародительки Іо.
Пеласг все ще вагався – його лякає війна з могутнiми володарями Єгипту. Що дiяти йому? Але ще бiльше боїться вiн гнiву Зевса, якщо, зламавши його закони, вiдштовхне вiн тих, що благають його iменем громовержця про захист. Нарештi Пеласг радить Данаєвi самому пiти в Аргос i там покласти на вiвтарi богiв маслиновi гiлки на знак благання про захист. А сам вiн вирiшує зiбрати народ i порадитися з ним. Пеласг обiцяє Данаїдам докласти всiх старань, щоб умовити громадян Аргоса захистити iх.
Пiшов Пеласг. З трепетом чекають Данаїди рiшення народних зборiв. Вони знають, якi нестримнi сини Єгипта, якi грiзнi вони в бою; вони знають, що загрожує iм, коли пристануть по берега Арголiди кораблi египтян. Що робити iм, беззахисним дiвам, якщо позбавлять їх притулку i допомоги жителi Аргоса? Близьке вже нещастя. Вже прийшов посланець синiв Єгипта. Вiн погрожує силою вiдвести на корабель Данаїд, вiн ухопив за руку одну з дочок Даная i велить рабам своїм схопити й iнших. Але тут знов приходить цар Пеласг. Вiн бере пiд свій захист Данаїд, його не лякає i те, що посланець синiв Єгипта погрожує йому війною.
Загибель принесло Пеласгу i жителям Арголiди рiшення надати захист Данаєвi i його дочкам. Переможений у кровопролитній битвi, змушений був тiкати Пеласг на крайню пiвнiч своїх просторих володiнь. Правда, Даная обрано царем Аргоса, але, щоб купити мир у синiв Єгипта, вiн мусив усе ж вiддати їм за дружин своїх прекрасних дочок.
Пишно справили весiлля своє з Данаїдами сини Єгипта. Вони не знали, яку долю несе їм з собою цей шлюб. Скiнчився гучний весiльний бенкет; замовкли весiльнi гiмни; погасли шлюбнi факели; темрява ночi оповила Аргос. Глибока тиша панувала в огорнутому сном мiстi. Раптом у тишi почувся передсмертний стогiн, ось ще один, ще й ще. Страшний злочин вчинили Данаїди пiд покровом ночi. Кинджалами, що дав їм батько їх Данай, попронизували вони своїх чоловiкiв, як тiльки сон склепив їм очi. Так загинули жахливою смертю сини Єгипта. Врятувався тiльки один з них, прекрасний Лiнкей. Юна дочка Данаєва, Гiпермнестра, зглянулась над ним. Вона не мала сили проколоти груди свого чоловiка кинджалом. Розбудила вона його i таємно вивела з палацу.
Шаленим гнiвом запалав Данай, коли дiзнався, що Гiпермнестра не послухалась його велiння. Данай закував свою дочку у важкi кайдани i кинув у темницю. Зiбрався суд старцiв Аргоса, щоб судити Гiпермнестру за непослух батьковi. Данай хотiв скарати свою дочку на смерть. Але на суд з’явилася сама богиня кохання, золотосяйна Афродiта. Вона захистила Гiпермнестру i врятувала її вiд жорстокої кари. Жалiслива, любляча дочка Даная стала дружиною Лiнкея. Боги благословили цей шлюб численним потомством великих героїв. Сам Геракл, безсмертний герой Греції, належав до роду Лiнкея.
Зевс не хотiв загибелi iнших Данаїд. Очистили, з велiння Зевса, Афiна i Гермес Данаїд вiд грiха пролитої кровi. Цар Данай влаштував на честь богiв-олiмпїйцiв великi iгри. Переможцi в цих iграх дiстали як нагороду за дружин дочок Даная.
Але Данаїди все ж не уникли кари за вчинений злочин. Вони вiдбувають її в похмурому царствi Аїда пiсля своєї смертi. Данаїди повиннi наповняти водою величезну посудину без дна. Вiчно носять вони воду, черпаючи її в пiдземнїй рiчцi, i виливають у посудину. Ось, здається, вже повна посудина, але витiкає з неi вода, i знову вона порожня. Знову беруться за роботу Данаїди, знову носять воду i ллють її в посудину без дня. Так триває без кiнця їх марна робота.