Не одного царя скiфiв, Лiнха, покарала богиня Деметра, вона покарала i царя Фессалії, Ерiсiхтона. Пихатий i нечестивий був Ерiсiхтон, нiколи не шанував вiн богiв жертвами. В своїй нечестивостi вiн насмiлився зухвало образити велику богиню Деметру. Вiн вирiшив зрубати у священному гаї Деметри столiтнього дуба, що був житлом дрiади, улюбленицi самої Деметри. Нiщо не спинило Ерiсiхтона.
– Хоч би це була не улюблениця Деметри, а сама богиня, – вигукнув нечестивець, – все ж зрубаю я цього дуба!
Ерiсiхтон вирвав з рук слуги сокиру i глибоко увiгнав її в дерево. Тяжкий стогiн почувся всерединi дуба, i хлинула кров з його кори. Враженi стояли перед дубом слуги царя. Один з них насмiлився зупинити його, але розгнiваний Ерiсiхтон убив слугу, вигукнувши:
– Ось тобi нагорода за твою покiрнiсть богам!
Ерiсiхтон зрубав столiтнього дуба. З шумом, подiбним до стогону, впав дуб на землю, i вмерла дрiада, яка жила в ньому.
Одягнувши темний одяг, дрiади священного гаю прийшли до богинi Деметри i благали її покарати Ерiсiхтона, який убив iх дорогу подругу. Розгнiвалась Деметра. Вона послала по богиню голоду. Послана нею дрiада швидко помчала на колiсницi Деметри, запряженій крилатими змiями, в Скiфiю, до гiр Кавказу, i там знайшла на безплiднїй горi богиню голоду, з запалими очима, блiду, розпатлану, з грубою шкiрою, що обтягала самi кiстки. Послана переказала волю Деметри богинi голоду, i та послухалася наказу Деметри.
З’явилася богиня голоду в будинок Ерiсiхтона i вдихнула йому невситимий голод, що спалював йому всi нутрощi. Чим бiльше iв Ерiсiхтон, тим сильнiшi ставали муки голоду. Все своє майно витратив вiн на рiзнi iства, якi тiльки сильнiше збуджували в Ерiсiхтона невситимий, гнiтючий голод. Нарештi нiчого не лишилося в Ерiсiхтона – тiльки одна дочка. Щоб здобути грошей i насититись, вiн продав свою дочку в рабство. Але дочка його дiстала вiд бога Посейдона дар приймати будь-який образ i щоразу визволятися вiд тих, хто її купував, то пiд виглядом птаха, то коня, то корови. Багато разiв продавав свою дочку Ерiсiхтон, але мало було йому грошей, якi вторговував вiн вiд цього продажу. Голод мучив його дедалi сильнiше, все нестерпнiшими ставали його страждання. Нарештi Ерiсiхтон почав рвати зубами своє тiло i загинув у страшенних муках.