Викладено за поемою Овiдiя «Метаморфози».
Зевс-громовержець, викравши прекрасну дочку рiчкового бога Асопа, понiс її на острiв Ойнопiю, який став зватися з того часу по iменi дочки Асопа – Егiною. На цьому островi народився син Егiни i Зевса, Еак. Коли Еак вирiс, змужнiв i став царем острова Егiни, то нiхто не мiг зрiвнятися з ним у всій Греції нi любов’ю до правди, нi справедливiстю. Самi великi олiмпїйцi шанували Еака i часто обирали його суддею в своїх суперечках. Пiсля смертi ж Еак, як i Мiнос i Радаманф, став з волi богiв суддею в пiдземному царствi.
Тiльки велика богиня Гера ненавидiла Еака. Гера наслала велике лихо на царство Еака. Оповив густий туман острiв Егiну, чотири мiсяцi стояв цей туман. Нарештi розiгнав його пiвденний вiтер. Але не визволення вiд лиха, а загибель принiс своїм подихом вiтер. Вiд згубного туману безлiч отруйних змій наповнили стави, джерела i струмки Егiни, всiх потруїли вони своєю отрутою. Почався жахливий мор на Егiнi. Вимерло на ній усе: живе. Залишились здоровими Еак та його сини. В розпачi пiдняв Еак руки до неба i вигукнув:
– О, великий, егiдодержавний Зевсе, якщо ти справдi був чоловiком Егiни, якщо ти справдi мій батько i не соромишся свого потомства, то верни менi мій народ або ж i мене сховай у темрявi могили!
Дав знак Еаку Зевс, що вiн почув його благання. Блиснула блискавка, i прогуркотiв грiм по безхмарному небу. Зрозумiв Еак, що почута його молитва. Там, де молився Еак отцю Зевсу, стояв могутній, присвячений громовержцю дуб, а бiля його корiння був мурашник. Випадково упав погляд Еака на мурашник, повний тисяч працьовитих мурашок. Еак довго дивився, як поралися мурашки i будували своє мурашине мiсто, i сказав:
– О, милостивий отче Зевсе, дай менi стiльки працьовитих громадян, скiльки мурашок у цьому мурашнику.
Тiльки-но промовив це Еак, як дуб при повному безвiтрi зашелестiв своїм могутнiм вiттям. Ще один знак послав Зевс Еаковi.
Настала нiч. Чудовий сон побачив Еак. Вiн побачив священний дуб Зевса, вiти його були вкритi безлiччю мурашок. Заколихались вiти дуба, i дощем посипались з них мурашки. Впавши на землю, мурашки ставали все бiльшими i бiльшими, ось пiдвелись вони на ноги, випросталися, зник їх чорний колiр i худина, вони оберталися поступово в людей. Прокинувся Еак, вiн не вiрить вiщому сну, вiн навiть нарiкає на богiв, що вони не посилають йому допомоги. Раптом почувся сильний шум. Еак чує кроки, голоси людей, якi вiн давно вже не чув. «Чи не сон це», – думає вiн. Коли вбiгає син його Теламон, кидається до батька i, радiсний, говорить:
– Вийди швидше, батьку! Ти побачиш велике чудо, якого ти й не сподiвався.
Вийшов Еак з покою i побачив живими тих людей, яких бачив у снi. Проголосили люди, що ранiше були мурашками, Еака царем, а вiн назвав їх мирмидонянами. Так знову була заселена Егiна.
Пояснення до міфу: Мiф про Еака особливо цiкавий тим, що в ньому яскраво вiдбитий пережиток тотемiзму. В мiфi розповiдається про те, як з мурашок виникло плем’я мирмидонян. Вiра в те, що люди можуть походити вiд тварин, властива первiснїй релiгїї.