Прекрасна Афродiта панує над свiтом. У неi, як i в Зевса-громовержця, е посланець; через нього виконує вона свою волю. Цей посланець Афродiти – син її Ерот, веселий, жвавий, пустотливий, пiдступний, а часом i жорстокий хлопчик. Ерот носиться на своїх блискучих золотих крилах над землями i морями, швидкий i легкий, як подув вiтерця. В руках його маленький золотий лук, за плечима – сагайдак зi стрiлами. Нiхто не захищений вiд цих золотих стрiл. Без промаху влучає в цiль Ерот, вiн як стрiлець не поступається навiть перед самим стрiловержцем золотокудрим Аполлоном. Коли влучає в цiль Ерот, очi його свiтяться радiстю, вiн з трiумфом закидає свою кучеряву голiвку i голосно смiється.
Стрiли Ерота несуть iз собою радiсть i щастя, але часто приносять вони страждання, муки кохання i навiть загибель. Самому золотокудрому Аполлоновi, самому хмарогонцевi Зевсу немало страждань завдали цi стрiли.
Зевс знав, як багато горя i лиха приносить iз собою у свiт син золотосяйної Афродiти. Вiн хотiв, щоб умертвили його ще при народженнi. Але хiба могла допустити це мати? Вона сховала Ерота в непрохiдному лiсi, i там у лiсових нетрях вигодували маленького Ерота молоком своїм двi лютi левицi. Вирiс Ерот, i от носиться вiн по всьому свiту, юний, прекрасний, i сiе своїми стрiлами в свiтi то щастя, то горе, то добро, то зло.