Викладено за поемою Гесiода «Труди i днi».
Безсмертнi боги, якi живуть на свiтлому Олiмпi, перший рiд людський створили щасливим; це був золотий вiк. Бог Крон правив тодi на небi. Як блаженнi боги, жили за тих часiв люди, не знаючи нi турбот, нi працi, нi смутку. Не знали вони i немiчної старостi; завжди були дужi й мiцнi їх ноги i руки. Безболiсне i щасливе життя їх було вiчним бенкетом. Смерть, що наставала пiсля довгого їх життя, подiбна була до спокійного, тихого сну. Вони мали за життя все в достатку. Земля сама давала їм багатi плоди, i не доводилось їм витрачати працю на оброблювання ланiв i садiв. Численнi були їх стада, i спокїйно паслися вони на буйних пасовищах. Безтурботно жили люди золотого вiку. Самi боги приходили до них радитись. Але золотий вiк на землi скiнчився, i нiкого не лишилося з людей цього поколiння. Пiсля смертi люди золотого вiку стали духами, покровителями людей нових поколiнь. Огорненi туманом, вони носяться по всїй землi, захищаючи правду i караючи зло. Так нагородив їх Зевс пiсля їх смертi.
Другий людський рiд i другий вiк уже не були такими щасливими, як перший. Це був срiбний вiк. Не були рiвнi нi силою, нi розумом люди срiбного вiку людям золотого. Сто рокiв росли вони нерозумними в домах своїх матерiв, тiльки змужнiвши, покидали вони їх. Коротке було їх життя в дозрiлому вiцi, а через те, що вони були нерозумнi, то багато нещастя i горя бачили вони в життi. Непокiрнi були люди срiбного вiку. Вони не слухалися безсмертних богiв i не хотiли спалювати їм жертви на вiвтарях. Великий син Крона, Зевс, знищив рiд їх на землi. Вiн розгнiвався на них за те, що не корилися вони богам, якi живуть на свiтлому Олiмпi. Зевс поселив їх у пiдземному похмурому царствi. Там i живуть вони, не знаючи нi радощiв, нi смутку; їм теж вiддають пошану люди.
Отець Зевс створив третїй рiд i третїй вiк – вiк мiдний. Не подiбний вiн до срiбного. З ратища списа створив Зевс людей – страшних i могутнiх. Полюбили люди мiдного вiку гордiсть i війну, багату на страждання. Не знали вони землеробства i не їли плодiв землi, якi дають сади i ниви. Зевс дав їм величезний рiст i незламну силу. Невгамовне, мужне було їх серце i непереможнi їх руки. Зброя їх була викута з мiдi, з мiдi були їх будинки, мiдним знаряддям працювали вони. Не знали ще в тi часи темного залiза. Своїми власними руками знищували однi одних люди мiдного вiку. Швидко зїйшли вони в похмуре царство жахливого Аїда. Хоч якi вони були сильнi, все ж чорна смерть забрала iх, i покинули вони ясний свiт сонця.
Як тiльки цей рiд зїйшов у царство тiней, зараз же великий Зевс створив на всеживлючїй землi четвертий вiк i новий рiд людський, благороднiший, справедливiший, рiвний богам рiд напiвбогiв-героїв. І вони всi загинули в лихих вїйнах i жахливих кровопролитних битвах. Однi загинули бiля семибрамних Фiв, у країнi Кадма, б’ючись за спадщину Едiпа. Іншi полягли пiд Троєю, куди з’явились вони за прекраснокудрою Єленою, перепливши на кораблях широке море. Коли всiх їх забрала смерть, Зевс-громовержець оселив їх на краю землi, далеко вiд живих людей. Напiвбоги-герої живуть на островах блаженних бiля бурхливих вод Океану щасливим, безжурним життям. Там родюча земля тричi на рiк дає їм плоди, солодкi, як мед.
Останнїй, п’ятий вiк i рiд людський – залiзний. Вiн триває й тепер на землi. Уночi i вдень, не перестаючи, губить людей смуток i виснажлива праця. Боги посилають людям тяжкi турботи. Правда, до зла боги домiшують i добро, але все ж зла бiльше, воно панує всюди. Не шанують дiти батькiв; друг не вiрний друговi; гiсть не бачить гостинностi, нема любовi мiж братами. Не додержують люди даної клятви, не цiнять правди й добра. Однi в одних руйнують люди мiста. Всюди панує насильство. Цiняться тiльки гордiсть та сила. Богинi Совiсть i Правосуддя покинули людей. У своїх бiлих шатах злинули вони на високий Олiмп до безсмертних богiв, а людям лишилися тiльки тяжкi бiди, i не мають вони захисту вiд зла.
Пояснення до міфу: Поет Гесiод розповiдає, як сучаснi йому греки розумiли походження людини i змiну вiкiв. У давнину все було краще, але поступово життя на землi гiршало, i найгiрше жилося за часiв Гесiода. Це зрозумiло для Гесiода, представника селянства, дрiбних земельних власникiв. За часiв Гесiода дедалi бiльше поглиблювалось розшарування на класи i посилювалась експлуатацiя бiдноти багатими, тому бiдному селянству справдi жилося тяжко пiд гнiтом багатих землевласникiв. Звичайно, i пiсля Гесiода життя бiднякiв у Греції краще не стало, як i ранiш, експлуатували їх багатi.