Коли Прометей викрав для смертних божественний вогонь, навчив їх мистецтв i ремесел i дав їм знання, щасливiшим стало життя на землi. Зевс, розгнiваний вчинком Прометея, жорстоко покарав його, а людям наслав на землю зло. Вiн звелiв славетному боговi-ковалю Гефесту змiшати землю i воду i зробити з цiеi сумiшi прекрасну дiвчину, яка мала б силу людей, нiжний голос i погляд очей, подiбний до погляду безсмертних богинь. Дочка Зевса, Афiна-Паллада, повинна була виткати для неi прекрасне вбрання, богиня кохання, золотосяйна Афродiта, повинна була дати їй чарiвну красу, Гермес – дати їй хитрий розум i спритнiсть.
Зараз же боги виконали велiння Зевса. Гефест зробив iз землi надзвичайно вродливу дiвчину. Оживили її боги. Афiна-Паллада з харитами вбрали дiвчину в сяючий, як сонце, одяг i надiли на неi золоте намисто. Ори поклали на її пишнi кучерi вiнок з весняних запашних квiтiв. Гермес уклав в її уста брехливi i повнi лестощiв слова. Назвали боги її Пандорою, бо вiд усiх їх дiстала вона дари. Пандора мала принести з собою людям нещастя.
Коли це зло для людей було готове, Зевс послав Гермеса вiднести Пандору на землю до брата Прометея, Епiметея. Мудрий Прометей багато разiв застерiгав свого нерозумного брата i радив йому не приймати дарункiв вiд громовержця Зевса. Вiн боявся, що цi дарунки принесуть з собою людям горе. Але не послухав Епiметей поради мудрого брата. Зачарувала його своєю вродою Пандора, i вiн узяв її собi за дружину. Незабаром Епiметей дiзнався, скiльки зла принесла з собою Пандора людям.
В будинку Епiметея стояла велика посудина, щiльно закрита важкою кришкою; нiхто не знав, що в цій посудинi, i нiхто не наважувався вiдкрити її, бо всi знали, що це загрожує бiдами. Цiкава Пандора потай зняла з посудини кришку, i розлетiлись по всій землi тi бiди, якi були колись у ній закритi. Тiльки одна Надiя лишилась на днi величезної посудини. Кришка посудини знову закрилась, i не вилетiла Надiя з будинку Епiметея. Цього не побажав громовержець Зевс.
Щасливо жили ранiше люди, не знаючи зла, тяжкої працi i згубних хвороб. Тепер мiрiади бiд розповсюдились серед людей. Тепер злом наповнились i земля, i море. Незваними i вдень, i вночi приходять до людей зло i хвороби, страждання несуть вони з собою людям. Нечутною ходою, мовчки, приходять вони, бо позбавив їх Зевс дару мови, – вiн створив зло i хвороби нiмими.