Нагороджує Дiонiс людей, якi шанують його як бога. Так вiн нагородив Ікарiя в Аттицi, коли той гостинно прийняв його. Дiонiс подарував йому виноградну лозу, i Ікарій був першим, хто розвiв в Аттицi виноград. Але сумна доля Ікарiя.
Одного разу вiн дав вина пастухам, а вони, не знаючи, що таке сп’янiння, вирiшили, що Ікарій отруїв iх, i вбили його, а тiло його закопали в горах. Дочка Ікарiя, Ерiгона, довго шукала батька. Нарештi з допомогою своєї собаки Майри знайшла вона гробницю батька. В розпачi повiсилась нещасна Ерiгона на тому самому деревi, пiд яким лежало тiло її батька. Дiонiс узяв Ікарiя, Ерiгону та її собаку Майру на небо. З того часу горять вони на небi темної ясної ночi – це сузiр’я Волопаса, Дiви i Великого Пса.