Викладено за поемою Гомера «Ілiада» i вiршами Пiндара.
Був у Сiзiфа син, герой Главк, який правив у Коринфi пiсля смертi батька. А Главк мав сина Беллерофонта, одного з великих героїв Греції. Прекрасний, як бог, був Беллерофонт i рiвний безсмертним богам мужнiстю. Беллерофонта, коли вiн був ще юнаком, спiткало нещастя: вiн убив випадково одного громадянина Коринфа i мусив тiкати з рiдного мiста. Вiн утiк до царя Тiринфа, Пройта. З великою пошаною прийняв цар Тiринфа героя i очистив його вiд грiха пролитої ним кровi. Недовго довелося Беллерофонтовi пробути в Тiринфi. Зачарувалась його вродою дружина Пройта, богорiвна Антейя. Але Беллерофонт вiдкинув її кохання. Запалала тодi ненавистю до Беллерофонта цариця Антейя i вирiшила згубити його. Пiшла вона до свого чоловiка i сказала йому:
– О, царю! Тяжко ображає тебе Беллерофонт. Ти повинен убити його. Вiн переслiдує мене, твою дружину, своїм коханням. Ось як вiддячив вiн тобi за гостиннiсть!
Розгнiвався Пройт; сам вiн не мiг пiдняти руку на свого гостя, бо боявся гнiву Зевса, покровителя гостинностi. Довго думав Пройт, як занапастити Беллерофонта, i, нарештi, вирiшив послати його з листом до батька Антейї, Іобата, царя Лiкїї. В цьому листi, написаному на подвійній складеній i запечатанїй таблицi, Пройт написав Іобату, як тяжко образив його Беллерофонт, i просив помститися йому за образу. Беллерофонт вирушив з листом до Іобата, не пiдозрюючи, яка небезпека загрожує йому.
Пiсля довгої подорожi Беллерофонт прибув у Лiкiю. З радiстю прийняв Іобат юного героя i дев’ять днiв шанував його бенкетами. Нарештi запитав його Іобат про мету прибуття. Спокійно подав Беллерофонт царевi Лiкїї лист Пройта. Іобат узяв подвійну запечатану табличку i розкрив її. Страх пройняв його, коли вiн прочитав, що було в ній написано. Вiн повинен був убити юного героя, якого встиг уже полюбити за цi дев’ять днiв. Але сам Іобат, як i Пройт, не наважився порушити священного звичаю гостинностi.
Щоб згубити Беллерофонта, вiн вирiшив послати героя на подвиг, що загрожував неминучою смертю. Іобат доручив Беллерофонтовi вбити грiзну потвору Химеру. Її породили жахливий Тiфон i велетенська Єхидна. Спереду левом була Химера, всерединi – гiрською дикою козою, а ззаду – драконом. Вогонь вивергала вона з трьох пащ. Нiхто не мiг врятуватися вiд грiзної Химери. Саме наближення її несло з собою смерть.
Беллерофонта не спинила небезпека цього подвигу – смiливо взявся могутній герой за виконання його. Вiн знав, що тiльки той може перемогти Химеру, хто володiе крилатим конем Пегасом i пив там воду з джерела Пiрени. Туди й вирушив Беллерофонт. Вiн прийшов до джерела саме тодi, коли Пегас, що спустився з-за хмар, гамував свою спрагу холодною, прозорою, немов кристал, водою джерела Пiрени. Беллерофонт хотiв зараз же піймати Пегаса. Днi i ночi переслiдував вiн його, але все марно, не допомагали нiякi хитрощi. Пегас не давався до рук Беллерофонтовi. Тiльки-но юний герой наближався до крилатого коня, як, махнувши своїми могутнiми крилами, зi швидкiстю вiтру нiсся кiнь за хмари i ширяв у них, немов орел. Нарештi, за порадою провiсника Поліїда, Беллерофонт лiг спати бiля джерела Пiрени, бiля жертовника Афiни-Паллади, на тому мiсцi, де побачив вiн уперше Пегаса. Беллерофонт хотiв узнати увi снi вiдкриття богiв. Справдi, увi снi з’явилася йому улюблена дочка громовержця Зевса, Афiна, навчила, як піймати Пегаса, дала золоту вуздечку i звелiла принести жертву боговi моря Посейдону. Прокинувся Беллерофонт. З подивом побачив вiн, що золота вуздечка лежить коло нього. В палкій молитвi подякував Беллерофонт великій богинi. Вiн знав тепер, що заволодiе Пегасом.
Незабаром до джерела Пiрени прилетiв на своїх бiлоснiжних крилах дивний кiнь. Смiливо скочив на нього Беллерофонт i накинув на голову золоту вуздечку. Довго швидше вiд вiтру носив Пегас у повiтрi героя, нарештi скорився i з того часу вiрно служив Беллерофонтовi.
Швидко помчав герой на Пегасi до гiр Лiкїї, туди, де жила потворна Химера. Химера почула наближення ворога i виповзла з темної печери, могутня, грiзна. Палючий вогонь вилiтав з трьох її пащ, клуби диму оповили все кругом. Високо злетiв Пегас з Беллерофонтом, i з вишини Беллерофонт одну по одній посилав свої стрiли на Химеру. Шалено билася вона об скелi i перекидала iх; несамовита, носилася вона по горах. Все гинуло навколо вiд її полум’я. Всюди лiтав за нею Беллерофонт на своєму крилатому конi. Химера нiде не могла сховатися вiд влучних стрiл героя, смертоноснi стрiли скрiзь наздоганяли її. Убив грiзну потвору Беллерофонт i з великою славою повернувся до царя Іобата.
Але Іобат дав йому друге доручення. Вiн послав героя проти войовничих солiмiв. Багато героїв загинуло в боях iз солiмами, але перемiг їх Беллерофонт. І цього подвигу було мало Іобату – адже вiн намагався згубити героя. Тому послав вiн героя проти непереможних амазонок. І з цiєї війни вийшов переможцем Беллерофонт. Тодi вислав Іобат назустрiч героевi, який повертався в славi перемоги, найсильнiших мужiв Лiкії, щоб вони вбили непереможного Беллерофонта, напавши на нього несподiвано. Лiкійцi заманили в засiдку героя, але й тут не загинув вiн. Всi найсильнiшi мужi Лiкїї загинули вiд руки могутнього героя. Зрозумiв тодi Іобат, якого великого героя прийняв вiн у себе як гостя. З великою пошаною зустрiв вiн славетного переможця. Вiддав за нього Іобат дочку свою, а з нею пiвцарства в придане. А лiкїйцi видiлили Беллерофонтовi в дар iз своїх ланiв найродючiшу землю i дали йому її у володiння.
З того часу Беллерофонт залишився в Лiкїї i жив там, оточений шаною i славою. Але нещасливо закiнчив життя своє Беллерофонт. Загордився великий герой. Вiн захотiв стати рiвним богам-олiмпїйцям, так заслiпила його велика слава. Беллерофонт вирiшив злетiти на свiтлий Олiмп до безсмертних богiв на своєму крилатому конi Пегасi. За таку зарозумiлiсть Зевс скарав Беллерофонта. Громовержець наслав на крилатого Пегаса шалену лютiсть, Пегас скинув Беллерофонта на землю, коли той сiв на нього, щоб вилетiти на Олiмп. Вiд падiння на землю могутній герой позбувся розуму. Довго блукав вiн, безумний, по «долинi блукань», поки не прилетiв на чорних крилах своїх похмурий бог смертi Танат i не вирвав йому душу. Так зійшов у сумне царство тiней великий герой Беллерофонт.
Пояснення до міфу: Багато що в цьому мiфi вказує на те, що Беллерофонт був мiсцевим сонячним богом; вiн несеться по небу на крилатому конi, вiн убив своїми стрiлами потворну Химеру, яка втiлюе в собi бурю, землетрус i вулканiчнi сили землi. Мiфи про героїв, подiбних до Беллерофонта, зустрiчаємо в багатьох народiв земної кулi.