Викладено за поемою Мосха «Ідилії».
У царя багатого фiнiкїйського мiста Сiдона, Агенора, було три сини i дочка, прекрасна, як безсмертна богиня. Звали цю юну красуню Європа. Приснився раз сон дочцi Агенора. Вона побачила, як Азiя i той материк, що вiддiлений вiд Азії морем, в образi двох жiнок боролися за неi. Кожна жiнка хотiла володiти Європою. Переможена була Азiя, i їй, що виховала й вигодувала Європу, довелося поступитися нею другій. В страху Європа прокинулась, не могла вона збагнути значення цього сну. Смиренно почала благати юна дочка Агенора, щоб вiдвернули вiд неi боги нещастя, якщо сон загрожує ним. Потiм, одягнувшись у пурпурний одяг, затканий золотом, пiшла вона зi своїми подругами на зеленi, вкритi квiтами луки, до берега моря. Там, граючись, збирали сiдонськi дiви квiти в свої золотi кошики. Вони збирали пахучi, бiлоснiжнi нарциси, барвистi крокуси, фiалки й лiлїї. Сама ж дочка Агенора, сяючи красою своєю серед подруг, нiби Афродiта, оточена харитами, збирала у свій золотий кошичок самi лише червонi троянди. Набравши квiтiв, дiви почали з смiхом водити веселий танок. Їх молодi голоси далеко лунали по квiтучих луках i по блакитному морю, заглушаючи його тихий лагiдний плескiт.
Недовго довелося втiшатись прекрасній Європi безтурботним життям. Побачив її син Крона, могутній хмарогонець Зевс, i вирiшив викрасти. Щоб не злякати своєю появою юної Європи, вiн обернувся на чудесного бика. Вся шерсть бика-Зевса виблискувала, як золото, тiльки на лобi в нього свiтилась, немов сяйво мiсяця, срiбна пляма, золотi роги бика були вигнутi, неначе мiсяць-молодик, коли вперше бачиш його в промiннi пурпурного заходу. Чудовий бик з’явився на галявинi i легкою ходою, ледве торкаючись трави, пiдїйшов до дiв. Сiдонськi дiви не злякалися його, вони оточили чудесну тварину i пестливо гладили її. Бик пiдїйшов до Європи, вiн лизав їй руки i лащився до неi. Дихання бика пахло амброзiею, все повiтря було напоєне цими пахощами. Європа гладила бика своєю нiжною рукою по золотій шерстi, обіймала його голову i цiлувала. Бик лiг бiля нiг прекрасної дiви, вiн нiби просив її сiсти на нього.
Смiючись, сiла Європа на широку спину бика. Хотiли й iншi дiвчата сiсти з нею поруч. Раптом бик скочив i швидко помчав до моря. Викрав вiн ту, яку хотiв. Голосно скрикнули вiд страху сiдонянки. А Європа простягала до них руки i кликала їх на допомогу, та не могли допомогти їй сiдонськi дiви. Як вiтер, нiсся золоторогий бик. Вiн кинувся в море i швидко, неначе дельфiн, поплив його блакитними водами. А хвилi моря розступалися перед ним, i бризки їх збiгали, нiби алмази, з його шерстi, не змочивши її. Випливли з морської глибини прекраснi нереiди; вони товпляться навколо бика i пливуть за ним. Сам бог моря Посейдон, оточений морськими божествами, пливе попереду на своїй колiсницi, своїм тризубцем приборкує вiн хвилi, рiвняючи путь по морю своєму великому братовi Зевсу. Тремтячи вiд страху, сидить на спинi бика Європа. Однiею рукою тримається вона за його золотi роги, а другою пiдбирає край свого пурпурного одягу, щоб не замочили його морськi хвилi. Даремно боїться вона; море ласкаво шумить, i не долiтають до неi його солонi бризки. Морський вiтер колише кучерi Європи i розвiває її легке покривало. Все далi берег, ось уже зник вiн у синій далинi. Навколо тiльки море та сине небо. Скоро показалися в морській далечинi береги Криту. Швидко приплив до нього зi своєю дорогоцiнною ношею бик-Зевс i вийшов на берег. Європа стала дружиною Зевса, i жила вона з того часу на Критi. Три сини народилися в неi i Зевса: Мiнос, Радаманф i Сарпедон. По всьому свiту гримiла слава про цих могутнiх i мудрих синiв громовержця Зевса.
Пояснення до міфу: Мiф про викрадення Європи Зевсом розповiдає про викрадення нареченої. Обернення ж Зевса на бика – пережиток тотемiзму.